Експертне обстеження

Експертне обстеження (технічне діагностування) — комплекс робіт з визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації устатковання з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації.

Експертне обстеження устатковання проводиться у разі:

закінчення граничного строку експлуатації;
реконструкції (перебудови) або модернізації, якщо це обумовлено нормативно-правовими актами з охорони праці;
аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, з метою визначення можливості відновлення;
виявлення під час проведення технічного огляду зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення.

В інших випадках експертне обстеження устатковання проводиться відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці або за ініціативою роботодавця.

У разі досягнення граничного строку експлуатації роботодавець припиняє подальшу експлуатацію устатковання до проведення експертного обстеження. Граничний строк експлуатації устатковання обчислюється від дати введення в експлуатацію за умови його поставки виробником або постачальником спеціально законсервованим для довготривалого зберігання (більше ніж протягом місяця після виготовлення). У разі коли дата введення в експлуатацію невідома, граничний строк експлуатації устатковання обчислюється починаючи з дати його виготовлення. Якщо граничний строк експлуатації в експлуатаційних документах не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами.

Експертне обстеження устатковання проводиться у кілька етапів:

вивчення експлуатаційних, конструкторських (проектних) і ремонтних документів (у разі наявності);
аналіз умов та режимів експлуатації;
розроблення та узгодження програми робіт з експертного обстеження;
проведення огляду;
проведення неруйнівного контролю;
визначення механічних характеристик, хімічного складу матеріалів, проведення металографічних досліджень, випробування на міцність та інших видів випробувань, дослідження в напружено-деформованому стані та вибору критеріїв граничного технічного стану, якщо це передбачено нормативно-правовими актами з охорони праці або організаційно-методичними чи експлуатаційними документами;
здійснення розрахунково-аналітичних процедур оцінки та прогнозування технічного стану, що включають розрахунок режимів роботи; визначення залишкового ресурсу устатковання.